Побудовано квазі-поліноміальну модель середньорічних відхилень ΔD тривалості доби від стандартного значення D = 86400 с за період 1832—2000 рр. Основні складові у структурі моделі подано нелінійним трендом і коливаннями з періодами 64, 32 і 21 р. Математичні моделі основних коливань описують періодичний процес із амплітудою, що повільно змінюється. Приведені результати двоканального авторегресійного аналізу з метою порівняльного аналізу відхилень ΔD та характеристик сонячної активності, процесів у магнітосфері, сейсмічній активності Землі. Обговорюється питання про можливі джерела і механізми збудження цих коливань.