Експлозивний (вибуховий) вулкан Тонга належить до унікальних. Його слід поставити в один ряд з вулканами Кракатау (1883 р.), Св. Олени (1980 р.), Ель-Чічон (1982 р.) та Пінатубо (1991 р.). Унікальність полягає в тому, що продукти викиду вулкана Тонга піднялися на рекордну висоту — 50…58 км, в той час, коли висота викиду найпотужні- шого вулкана Кракатау сягала лише 40…55 км. Теплова енергія вулкана Тонга становила 3.9·10¹⁸ Дж. Індекс вулканічної вибуховості VEI ≈ ≈5.8. Магнітуда вулкана M ≈ 5.5, інтенсивність I ≈ 10.8. Енергія вибуху, за нашими оцінками, становила 16…18 Мт ТНТ. Актуальним завданням є доведення того факту, що спостережуване зменшення ПЕВ у іоносфері 15 січня 2022 р. викликане вибухом вулкана Тонга, та визначення головних параметрів іоносферної «діри». Метою цієї роботи є аналіз параметрів іоносферної «діри», утвореної вибухом вулкана Тонга 15 січня 2022 р. Для отримання часових варіацій ПЕВ іоносфери у вертикальному стовпі використовувалися відомі GPS- технології, що базуються на вимірюванні псевдодальностей за допомогою Глобальної навігаційної супутникової системи. Стан космічної погоди був сприятливим для спостереження іоносферних ефектів, викликаних вибухом вулкана Тонга. Найменш збуреними були дні 13 та 17 січня, які використовувалися в якості контрольних. Головні результати полягають у наступному. Встановлено, що у контрольні дні часові варіації ПЕВ були практично монотонними. У день вибуху вулкана мали місце аперіодичні та квазіперіодичні варіації ПЕВ. Аперіодичні варіації являли собою зменшення ПЕВ. Цей ефект отримав назву іоносферної «діри». Доведено, що іоносферна «діра» викликана вибухом вулкана. Час запізнювання «діри» збільшувався зі збільшенням відстані між вулканом та місцем спостереження. Водночас абсолютні значення дефіциту ПЕВ та його відносного значення зменшувалися. За оцінками, горизонтальний розмір іоносферної «діри» не перевищував 10 Мм, а час запізнювання її появи — 122 хв. Вертикальна швидкість поширення збурення становила 36…72 м/с, а горизонтальна — 2.2 км/с. Час життя іоносферної «діри» становив 120…200 хв. Дефіцит ПЕВ у «дірі» був близьким до –2.5…–10 TECU в залежності від відстані між вулканом і місцем спостереження, а його відносна величина варіювала у межах –17…–34 %.