В роботі вивчаються статистичні залежності у чотирьох групах навколосонячних комет. Показано, що перигелії орбіт комет групи Крейца сконцентровані поблизу двох площин (великих кіл небесної сфери). Наводяться цифрові характеристики зазначеної роздвоєності розподілу перигеліїв. Одна з них практично збігається з площиною, отриманою шляхом усереднення значень кометних параметрів та i. Друга площина з параметрами = 77.7°, = 266.1° має до неї нахил близько 64°. Далекі вузли кометних орбіт відносно останньої групуються на відстані близько 2 а. о. На цій основі один із авторів у свій час висунув гіпотезу про походження групи шляхом зіткнення великої комети з метеороїдним потоком. У статті даються відповіді на деякі контраргументи проти цієї гіпотези. На конкретному прикладі показано, що припущення про концентрацію перигеліїв кометних орбіт поблизу однієї точки і вздовж двох кіл небесної сфери є цілком сумісними. Аналізується розподіл нахилів орбіт відносно цієї площини і відзначається різкий максимум поблизу 90°. Цей максимум, ймовірно, вказує на те, що удари метеороїдних тіл, які призводять до дефрагментації батьківського тіла, мали бічний характер. Отримано нові підтвердження гіпотези про наявність ще однієї групи сангрейзерів. Передбачається, що кореляційна залежність між значеннями аргумента перигелію та висхідного вузла кометних орбіт носить еволюційний характер і пов’язана з процесом формування групи. Наводяться нові закономірності щодо груп Мейєра, Крахта та Марсдена. Зокрема, обчислено площини, поблизу яких концентруються перигелії комет цих груп. На прикладі групи Мейєра ілюструється роздвоєність перигеліїв.