Проведено порівняння між пульсаціями магнітного поля на висотах магнітосфери із початком реєстрації та локалізацією збурення на поверхні планети. Для аналізу було використано виміри флуктуацій магнітного поля з ферозондових магнітометрів космічних апаратів місії «Кластер-2» та виміри із наземних магнітометрів в області аврорального овалу. В ході досліджень розглянуто суббурі, які відбулися 13 серпня 2019 року. Зокрема, проаналізовано дві суббурі та коливання струмового шару (flapping motions of magnetotail current sheet). Наземні обсерваторії, виміри яких було відібрано для розгляду, визначалися через програму візуалізації локалізації космічних апаратів з асоційованими силовими лініями геомагнітного хвоста (програма 3DView). Для визначення геомагнітних пульсацій використано неперервне вейвлет-перетворення, а для оцінки типу пульсацій і спостережуваних зсувів між зареєстрованими у хвості магнітосфери Землі та в області аврорального овалу пульсаціями було розглянуто інтегроване представлення у двох частотних діапазонах: 45...150 с (Рс4/Рі2) та 150...600 с (Рс5/Рі3). Зафіксовано скорельовані Рі2- і Рс5-пульсації в авроральній області та у хвості магнітосфери. Величина зафіксованих збурень залежить від взаємної локації наземних магнітометрів та проєкції силової лінії, на якій перебувають космічні апарати. Із затримки в часі між максимумами геомагнітних пульсацій на поверхні Землі по відношенню до збурень на магнітосферних висотах оцінено швидкість поширення збурення вздовж силової лінії магнітного поля.