Модернізація методу аналізу вертикальної структури аэрозольної складової атмосфер планет-гігантів

1Овсак, ОС
1Головна астрономічна обсерваторія Національної академії наук України, Київ, Україна
Рубрика: Динаміка і фізика тіл Сонячної системи
Мова: російська
Анотація: 

Розроблено комплекс програм для визначення характеру зміни з глибиною оптичної товщини аерозолю або відношення оптичних товщин аерозольної та газової складових у спектральних смугах поглинання атмосферних газів. Структурно комплекс складається з наступних блоків: розрахунок за програмою М. І. Міщенка коефіцієнтів xi розкладу індикатриси розсіяння в ряд за поліномами Лежандра і об’ємного коефіцієнта розсіяння σ0 полідисперсного середовища з заданими показником заломлення і функцією N(r) розподілу частинок за розмірами; формування інтерполяційного масиву пар модельних значень альбедо однократного розсіяння і геометричного альбедо Ag для півнескінченного однорідного середовища з параметрами, розрахованими у попередньому блоці; визначення значень альбедо однократного розсіяння шляхом порівняння розрахованих й спостережних значень геометричного альбедо для кожної точки вимірювань досліджуваної смуги поглинання атмосферного газу (з урахуванням зміни індикатриси розсіяння через релеївське розсіяння); розрахунок спектральних значень τеф ефективних оптичних глибин формування поля ін-тенсивності світла, дифузно відбитого досліджуваною атмосферою; знаходження за даними про ω і τеф розсіювальної і поглинальної складових ефективної оптичної глибини (τsеф(λ) і τvеф); визначення кількості поглинального газу NL (в км-амагат) на промені зору за даними про τvеф, а по ній — атмосферного тиску p(NL) і газової складової розсіювальної частини оптичної глибини τg0) на довжині хвилі = = 887.2 нм; за даними про τsеф(λ) і τg(λ,NL) — знаходження аерозольної складової τa(λ,NL); побудова графічної залежності від тиску перерахованих на λ0 = 887.2 нм значень τa(λ) та відношення τa(λ)/τg(λ). Комплекс програм було апробовано для аналізу даних спектро-фотометричних вимірювань інтегрального диску Юпітера у контурах сильних смуг поглинання метану з центрами на λλ 841.6, 864 і 887.2 нм у припущенні двох варіантів функції розподілу частинок за розмірами (модифікований гамма-розподіл та нормаль-но-логарифмічний). Виявлено, що для одного й того ж середовища, при близьких результатах обчислень, аналіз у моделі гамма-розподілу виконується у декілька разів швидше.

Ключові слова: аерозоль, планети-гіганти