Підсонячна точка на магнітосфері Юпітера за період обертання навколо Сонця змінює своє положення на кут приблизно 26°, показуючи сезонні зміни фізичних і оптичних характеристик атмосфери планети. У близький до літнього сонцестояння для північної півкулі момент Юпітер знаходиться у перигелії. Тому через значний ексцентриситет орбіти приплив енергії до атмосфери у північній півкулі на 21 % більший, ніж у південній. Це призводить до асиметрії меридіонального розподілу відбивних властивостей видимих хмар. Аналіз результатів спостережень Юпітера за 1960—2019 рр. показав, що відношення A_J = B_N/B_S є показовим фактором активності процесів у атмосфері Юпітера, виявляючи періодичне збільшення яскравості то південних, то північних тропічних і помірних областей за один період обертання Юпітера навколо Сонця. Відгук атмосфери на зміну режиму її опромінення Сонцем відбувається не миттєво, а з деяким запізненням. Результати спостережень у видимому світлі в 1960— 1995 і 2012—2019 рр. показують синхронне запізнення на 3.4 роки (τ_R ≈ 1.07*10⁸ с) як реакцію на 21 % зміни опромінення різних півкуль при русі планети по орбіті. У 1995—2012 рр. спостерігалася неузгодженість ходу залежності A_J, індексу активності Сонця S_n і режиму опромінення Юпітера Сонцем внаслідок його руху по орбіті. Варіації, пов’язані з впливом сонячної активності, викликані переважно значною зміною ультрафіолетового випромінювання Сонця. Це позначається спочатку на енергетиці верхньої атмосфери Юпітера, і потім такі зміни опосередковано передаються вглиб тропосфери, іноді зменшуючи значення постійної релаксації τ_R приблизно до 2.5 років. Після 2012 р. хід часової залежності A_J, індексу активності Сонця і режиму опромінення Юпітера унаслідок його руху по орбіті знову стали узгодженими. Також відновилася періодичність змін фотометричних характеристик північної та південної півкуль Юпітера.