За результатами спостережень в лінії , виконаних на горизонтальному сонячному телескопі Ернеста Гуртовенка, визначено висоту полярної хромосфери Сонця у 2012—2023 рр. як різницю положень максимумів радіальних градієнтів яскравості в континуумі і в ядрі лінії. Отримано, що висота полярної хромосфери є меншою поблизу максимуму сонячного циклу (~4500 км, або 6.3") і більшою поблизу мінімуму циклу (~5000 км, або 6.9"). Висота хромосфери на південному полюсі у 2012—2013 рр., і особливо у 2016—2017 рр., була вищою, ніж на північному. Ця північно-південна асиметрія, ймовірно, пов’язана із відмінностями динаміки і величини полярних магнітних полів у 24-му сонячному циклі. Показано, що зміни з часом висоти хромосфери тісно корелюють з числами сонячних плям, напруженістю полярного магнітного поля та хромосферними індексами сонячної активності. Коефіцієнт кореляції між середньорічною висотою хромосфери і згладженим відносним числом сонячних плям у північній і південній півкулях становить –0.64 і –0.75 відповідно. Коефіцієнт кореляції між середньорічною висотою хромосфери і згладженими значеннями модуля напруженості полярного магнітного поля (за даними Сонячної обсерваторії імені Вілкокса) становить 0.86 для північної півкулі і 0.53 для південної півкулі (останнє значення збільшується до 0.77 при часовому зсуві +1 рік). Коефіцієнт кореляції між середньорічною висотою хромосфери і хромосферним індексом IK2 має високе значення і на північному (0.91), і на південному (0.80) полюсах.