Верифікація формули Ейнштейна для гравітаційного відхилення світла за спостереженнями галактичного мікролінзування
1Александров, ОМ, 1Жданов, ВІ, 1Слюсар, ВМ 1Астрономічна обсерваторія Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, Україна |
Kinemat. fiz. nebesnyh tel (Online) 2020, 36(5):3-14 |
Start Page: Позагалактична астрономія |
Мова: українська |
Анотація: Загальна теорія відносності (ЗТВ) має солідну експериментальну ба¬зу, яка включає підтвердження низки гравітаційно-релятивістських ефектів. Проте поява нових експериментальних можливостей та незалежної спостережної інформації стимулює продовження перевірок ЗТВ. Мета даної роботи — оцінити потенціал гравітаційного мікролінзування віддалених джерел на зорях нашої Галактики для перевірки формули Ейнштейна, що описує ефект гравітаційної рефракції. Цей ефект неодноразово перевірявся у Сонячній системі в експериментах з поширенням радіохвиль, коли найбільш ефективними є вимірювання з відстанями від траєкторії сигналів до гравітуючого центру порядку декількох сонячних радіусів. У випадку галактичного мікролінзування виникає принципово інший тип спостережних даних та інші характерні відстані, які у подіях з великим підсиленням визначаються радіусом кільця Ейнштейна, що має порядок 1 а. о. Гравітаційне відхилення світла зорями становить дуже малу величину, яка на цей час практично недоступна прямим вимірюванням, проте завдяки великим відстаням до мікролінз потік випромінювання від джерела у подіях сильного мікролінзування може збільшуватися у декілька разів. Для перевірки формули Ейнштейна ми розглядаємо більш загальну залежність кута α відхилення променя від його прицільної відстані p відносно дефлектора: α ∝ 1/p1+ ε і відповідно модифікуємо рівняння гравітаційного лінзування. Задача полягає в тому, щоб з’ясувати обмеження на параметр ε на основі спостережних даних. Використовувались дані патрульних спостережень, отримані в 2018 р. групою Optical Gravitational Lensing Experiment (OGLE). Сформовано вибірку зі 100 кривих блиску з цих даних. Кожна крива блиску була апроксимована в рамках модифікованої моделі гравітаційного лінзування з параметром ε. У результаті були отримані 100 значень ε та оцінки їхніх дисперсій. Ми отримали, що середнє значення ε не суперечить загальній теорії відносності у межах одновідсоткової середньої квадратичної похибки. У перспективі залучення більшої кількості кривих блиску з численної бази даних OGLE дозволяє сподіватися на суттєве зменшення похибки визначення ε за рахунок статистичного усереднення. |
Ключові слова: гравітаційне відхилення світла, гравітаційне мікролінзування, криві блиску, перевірка загальної теорії відносності |