Запропоновано механізм походження тіл поясу Койпера (ПК), відмінний від дотепер відомих механізмів. Проаналізовано розподіли елементів орбіт більшості тіл «гарячої» складової у поясі Койпера. Форма розподілів вказує на те, що всі ці тіла могли виникнути в результаті руйнування одного масивного тіла (планети поясу Койпера, ППК). Швидкості розльоту уламків були зумовлені переважно лінійними швидкостями частин ППК на різних глибинах та широтах. Максимальна швидкість розльоту відповідала лінійній швидкості на поверхні ППК в районі екватора і могла становити 2.4 км/с. Розмір КВР міг бути як дещо меншим, так і більшим за розмір Землі. Період осьового обертання — біля 4 год. Вісь обертання ППК була нахилена під невеликим кутом до площини екліптики, і у момент руйнування була напрямлена у бік Сонця. Наведений механізм добре узгоджується із сучасними спостережними даними. Ним можна пояснити значну кількість тіл у ПК з супутниками, а також виявлену залежність середньої щільності тіл від розмірів. Згідно із цим механізмом осі обертання утворених уламків (насамперед крупних) мають бути нахилені під невеликими кутами до площини екліптики. Осі обертання карликових планет Плутона та Хаумеа нахилені до площини екліптики під кутами 23° та 10° відповідно. Отримання у майбутньому даних про координати полюсів інших крупних тіл ПК можуть стати остаточним підтвердженням запропонованого механізму.