Обговорюються результати спектрополяриметричних та фільтрових спостережень факельної ділянки біля центра сонячного диска, отримані на німецькому вакуумному баштовому телескопі (о. Тенерифе, Іспанія). Спостереження факельної ділянки велись одночасно у трьох спектральних діапазонах: спектрополяриметричні спостереження параметрів Стокса I, Q, U, V двох ліній нейтрального заліза Fe I 1564.8 нм та Fe I 1565.2 нм з часовою роздільною здатністю 6 хв 50 с; фільтрові спостереження у 37 ділянках профіля лінії іонізованого барію Ва ІІ 455.4 нм з часовою роздільною здатністю 25.6 с; фільтрові спостереження тільки у центрі лінії іонізованого кальцію Ca II Н 396.8 нм з часовою роздільною здатністю 4.9 с. Для подальших досліджень використано такі спостережні величини: 1) напруженість магнітного поля на висоті утворення неперервного спектру біля ліній Fe I 1564.8 нм та Fe I 1565.2 нм (h ≈ –100 км); 2) хвильові швидкості на 14 висотах в атмосфері Сонця, де утворюється випромінювання у спектральній лінії Ba II 455.4 нм (h ≈ 0...650 км) та розраховані на їхній основі зсуви фаз F(V,V) між коливаннями швидкості V у фотосфері на висоті формування випромінювання у центрі цієї лінії (h » 650 км) та коливаннями швидкості на інших 13 висотах; 3) контраст факельної ділянки на висоті утворення випромінювання центру лінії Са ІІ Н 396.8 нм (h ≈ 1600 км). Показано, що потужність коливань швидкості в залежності від частоти коливань сильно змінюється з висотою в атмосфері Сонця. На висотах від 0 до 300 км максимум потужності коливань припадає на частоту біля 3.5 Мгц. На висоті h = 650 км виникає ще один максимум біля частоти 4.5 мГц, а на висоті h = 1600 км досить помітний максимум потужності коливань на частоті біля 1.5 мГц. Контраст в центрі лінії Са ІІ Н 396.8 нм (h = 650 км) немонотонно збільшується з ростом напруженості фотосферного магнітного поля, як можна було очікувати із загальних міркувань. При потужних магнітних полях (В > 140 мТл) така залежність стає зворотною.