Прямі вимірювання магнітних полів у сонячних плямах по багатьох спектральних лініях є важливими для з’ясування дійсної величини і структури магнітного поля на різних рівнях сонячної атмосфери. У даний час магнітографічні вимірювання є найбільш масовими, але такі вимірювання в основному представляють поздовжню компоненту магнітного поля. У тіні сонячних плям такі вимірювання дають недостовірну інформацію і не дозволяють визначити дійсну величину модуля (абсолютного значення) магнітного поля. Такі дані можна отримати зі спектрополяризаційних спостережень, завдяки яким магнітне поле можна визначити безпосередньо по зеєманівському розщепленню, а не як калібровану поляризацію у профілях ліній. У представленій роботі наведено результати дослідження магнітного поля у сонячній плямі 17 липня 2023 року, яка спостерігалась на ешельному спектрографі горизонтального сонячного телескопа Астрономічної обсерваторії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Детально проаналізовано профілі I ± V десяти фотосферних ліній Fe I, Fe II, Ti I та Ti II. Найбільше значення магнітного поля, виміряне по лініях Fe I, досягає 2600 Гс, а різниця виміряних напруженостей по цих лініях місцями становить 50...80 %. Тіньові лінії Ti I показують в цілому такі ж магнітні поля, як і лінії Fe I, тоді як лінії іонів Fe II і Ti II — достовірно слабші поля. Хоча боковий профіль поля у плямі по більшості ліній Fe I є плавним, гауссоподібним, одна із ліній, а саме Fe I 629.10 нм, показує в тіні плями «провал» на 400...600 Гс, який, найімовірніше, є реальним. Очевидно, отримані дані свідчать про поєднання принаймні двох ефектів: залежності вимірювань від висоти утворення ліній в сонячній атмосфері та прояву зеєманівського «насичення» в лініях з різними факторами Ланде. Також виявилося, що тіньова лінія Ti I 630.38 нм показує достовірно сильніші магнітні поля, ніж нетіньові лінії. Отримані дані планується використовувати для уточнення загальної картини магнітного поля у плямі шляхом моделювання.