Актуальною задачею є кількісний аналіз процесів у підсистемах електричне поле — іоносферний струм — атмосфера — іоносфера та електричне поле — атмосфера — літосфера, викликаних потужною електричною бурею. Мета роботи — оцінка впливу електричних бур магнітосферно-іоносферного походження на взаємодію зовнішніх і внутрішніх геосфер. У роботі кількісно оцінено роль електричних бур магнітосферно-іоносферного походження у взаємодії зовнішніх і внутрішніх геосфер у системі СМСМІАЗ. Встановлено, що за рахунок дисипації іоносферного струму під дією електричного поля температура атмосфери на висотах 120...350 км збільшується на десятки-сотні кельвінів у денний час та на одиниці-сотні кельвінів у нічний час. Показано, що нагрітий атмосферний газ піднімається вгору зі швидкістю, що в залежності від висоти варіює у межах від десятків до сотень метрів за секунду. Характерний час підйому нагрітого атмосферного газу зменшується зі збільшенням висоти приблизно від 10 хв до 4 хв у денний час і від 40 хв до 8...9 хв у нічний час. Щільність потоку тепла максимальна на висоті порядку 150 км і становить 20 мВт/м² в денний час і 0.1...0.2 мВт/м² у нічний час. Максимальна потужність джоулівського тепла в атмосфері дорівнює 200 ГВт у денний час і 1...2 ГВт у нічний час. Кількість джоулівського тепла в атмосфері сягає 200 ТДж у денний час і 5...6 ТДж у нічний час. Електрична буря магнітосферно-іоносферного походження також викликає електричну бурю в літосфері. При цьому напруженість електричного поля в літосфері може сягати 10...100 мкВ/м, потужність джоулівського тепла — 1...1000 МВт, а енергія — 1...40000 ГДж. Показано, що джоулівське нагрівання атмосфери та літосфери є тригерним процесом по відношенню до дії електричного поля. Коефіцієнт тригерності сягає 10¹⁰...10¹¹ для термосфери та 10¹²...10¹³ для літосфери. Запропоновано семибальні шкали класифікації електричних бур у атмосфері та літосфері.