Головною метою дослідження є пошук надсильних магнітних полів у «спокійних» сонячних плямах без спалахів. Наш метод базується на спектрополяриметрії параметра Стокса V у широкому спектральному діапазоні, від –5 нм до +2.5 нм відносно лінії D₃ He I. Об’єктами дослідження є дві прості сонячні плями діаметром 35...40 Мм, які спостерігалися 17 та 24 липня 2023 року поблизу центра диска Сонця, на геліоцентричних кутах близько 18°. Новизна дослідження: у другій сонячній плямі були виявлені характерні спектральні особливості на віддалях приблизно –1.88 та –0.84 нм від лінії D₃ He I, які можуть бути сильно розщепленими сигма-компонентами в ефекті Зеемана згаданої лінії з таких основних причин: а) їхні знаки параметра Стокса V протилежні, а амплітуди досягають 5 %, що значно перевищує похибки вимірювання, б) амплітуди «синього» та «червоного» піків змінюються синхронно у різних місцях плями, в) спектральні профілі обох піків мають подібну форму та взаємно антисиметричні. Якщо зазначені спектральні особливості тлумачити як прояв спільної дії ефектів Зеемана та Допплера, то можна припустити наявність дуже тонкоструктурованих (просторово нероздільних) струменів у сонячній плямі, що мають магнітне поле порядку 10⁵ Гс і швидкість підйому плазми на рівні 700 км/с. В рамках цього тлумачення відкривається можливість вирішення двох актуальних проблем геліофізики: аномально швидке обертання корони на низьких широтах та виникнення надсильних магнітних полів на рівнях хромосфери і корони.