Ми проаналізували часову та просторову еволюцію та спалахову активність активної області (AО) NOAA 13664 та її вплив на космічну погоду. Область з’явилася у південній півкулі сонячного диска 1 травня 2024 р. Структура її дуже швидко змінювалася: зростала кількість сонячних плям, збільшилася площа АО. 6 травня на східному боці АО утворилася нова невелика AО NOAA 13668. Протягом дня відбулося об’єднання цих двох областей, внаслідок чого утворилася великомасштабна група сонячних плям 13664/13668 з унікально складною структурою. Починаючи з 7 травня вона мала мультиполярну конфігурацію магнітного поля Хейл-класу βγδ. 8 травня в АО відбулися сонячні спалахи інтенсивністю X1.0, M8.7 і M9.9, які утворили корональні викиди маси (КВМ). Декілька великих КВМ досягли Землі 10 травня, спричинивши екстремальну геомагнітну бурю з яскравими полярними сяйвами, що спостерігалися до 18.1° північної широти. Буря тривала 10—12 травня, спричинивши різноманітні ефекти космічної погоди, їй надали найвищу категорію G5. 11 травня вона досягла пікового рівня з індексом = –412 нТл, що зробило її найсильнішою бурею з 2003 року. Загалом під час першого проходження активної області по диску Сонця з 1 по 15 травня вона утворила 48 спалахів C-класу, 55 M-класу та 12 X-класу. 14 травня АО13664 зайшла за край сонячного диска, а 29 травня з’явилася на повернутому до Землі боці Сонця та була перенумерована як NOAA 13697. Вона мала менший розмір і складалася з меншої кількості плям, але її магнітна складова залишалася Хейл-класу βγδ. З 31 травня по 1 червня АО утворила три X-спалахи інтенсивністю X1.1, X1.4 і X1.0. Кожен з них супроводжувався КВМ, які зменшили потужність короткохвильових передач на всіх частотах нижче 30 МГц. 8 червня радіація від спалаху балу M9.8 іонізувала верхню частину земної атмосфери, спричинивши глибоке короткохвильове радіозатемнення у західній частині Тихого океану. Спалах також спричинив помірну радіаційну бурю категорії S2. Під час свого другого проходження через диск Сонця з 27 травня по 10 червня АО утворила 127 спалахів класу C, 30 спалахів класу M та 6 спалахів класу X. 24 червня АО13664/13697 утретє повернулася у поле зору. Її перенумерували на NOAA 13723. АО вже була фрагментована до частки свого колишнього розміру, але її магнітне поле залишалося Хейл-класу βγδ. 23 червня в АО стався спалах M9.3, КВМ від якого спричинив помірне короткохвильове радіозатемнення у Західній Європі та Африці. 25 червня АО утворила ще один спалах класу M1.0. Кількість сонячних плям в АО поступово зменшувалась, і починаючи з 29 червня вона мала Хейл-клас β. Загалом AО13723 утворила 23 спалахи класу C і 2 спалахи класу M під час свого третього проходження по диску Сонця з 24 червня по 6 липня. 9 травня 2024 р. були записані спектрограми спалаху класу X2.3 на горизонтальному сонячному телескопі Ернеста Гуртовенка Головної астрономічної обсерваторії в Києві. Проаналізовано особливості напрямку руху та змін променевих швидкостей хромосферної і фотосферної речовини в одному із спалахових вузлів. Зроблено висновок, що вони були пов’язані з проходженням хромосферної конденсації і хвиль, які утворилися під час імпульсного вивільнення енергії в результаті магнітних перез’єднань у верхніх шарах атмосфери АО. Детально вивчаючи еволюцію цієї гіперактивної області NOAA 13664/13697/13723 та її вплив на Землю, ми вдосконалюємо нашу здатність прогнозування різких змін сонячної активності та попереджати про породжувані цими змінами екстремальні явища космічної погоди, такі як потужні геомагнітні бурі.