Верифікація формули Ейнштейна для гравітаційного відхилення світла за спостереженнями галактичного мікролінзування

1Александров, ОМ, 1Жданов, ВІ, 1Слюсар, ВМ
1Астрономічна обсерваторія Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, Україна
Kinemat. fiz. nebesnyh tel (Online) 2020, 36(5):3-14
Start Page: Позагалактична астрономія
Мова: українська
Анотація: 

Загальна теорія відносності (ЗТВ) має солідну експериментальну ба¬зу, яка включає підтвердження низки гравітаційно-релятивістських ефектів. Проте поява нових експериментальних можливостей та незалежної спостережної інформації стимулює продовження перевірок ЗТВ. Мета даної роботи — оцінити потенціал гравітаційного мікролінзування віддалених джерел на зорях нашої Галактики для перевірки формули Ейнштейна, що описує ефект гравітаційної рефракції. Цей ефект неодноразово перевірявся у Сонячній системі в експериментах з поширенням радіохвиль, коли найбільш ефективними є вимірювання з відстанями від траєкторії сигналів до гравітуючого центру порядку декількох сонячних радіусів. У випадку галактичного мікролінзування виникає принципово інший тип спостережних даних та інші характерні відстані, які у подіях з великим підсиленням визначаються радіусом кільця Ейнштейна, що має порядок 1 а. о. Гравітаційне відхилення світла зорями становить дуже малу величину, яка на цей час практично недоступна прямим вимірюванням, проте завдяки великим відстаням до мікролінз потік випромінювання від джерела у подіях сильного мікролінзування може збільшуватися у декілька разів. Для перевірки формули Ейнштейна ми розглядаємо більш загальну залежність кута α відхилення променя від його прицільної відстані p відносно дефлектора: α ∝ 1/p1+ ε і відповідно модифікуємо рівняння гравітаційного лінзування. Задача полягає в тому, щоб з’ясувати обмеження на параметр ε на основі спостережних даних. Використовувались дані патрульних спостережень, отримані в 2018 р. групою Optical Gravitational Lensing Experiment (OGLE). Сформовано вибірку зі 100 кривих блиску з цих даних. Кожна крива блиску була апроксимована в рамках модифікованої моделі гравітаційного лінзування з параметром ε. У результаті були отримані 100 значень ε та оцінки їхніх дисперсій. Ми отримали, що середнє значення ε не суперечить загальній теорії відносності у межах одновідсоткової середньої квадратичної похибки. У перспективі залучення більшої кількості кривих блиску з численної бази даних OGLE дозволяє сподіватися на суттєве зменшення похибки визначення ε за рахунок статистичного усереднення.

Ключові слова: гравітаційне відхилення світла, гравітаційне мікролінзування, криві блиску, перевірка загальної теорії відносності