Проаналізовано запропонований у роботі [Sokoloff D., Khlystova A. I. Astron. Nachr. 2010. 331. P. 82—87] теоретичний критерій для роз¬ділення внесків у сонячний поверхневий магнетизм двох якісно різних механізмів маломасштабного динамо, прихованих у надрах сонячної конвективної зони (СКЗ). Перший механізм забезпечує генерацію маломасштабних магнітних полів завдяки взаємодії турбулентних рухів з усередненим магнітним полем (маломасштабне динамо-1 макроскопічної МГД), тоді як другий механізм викликає самозбудження магнітних флуктуацій за рахунок турбулентних пульсацій високо¬про¬відної плазми (дифузійне маломасштабне динамо-2 класичної МГД). Суть запропонованого критерію полягає в тому, що глибинні маломасштабні магнітні поля за певних умов можуть призвести до порушення законів Хейла і Джоя спостережуваного магнетизму на поверхні Сонця. У випадку маломасштабного динамо-1 відсоток антихейлівських груп не залежить від фази циклу, тоді як відсоток антихейлівських груп, пов’язаних з дифузійним маломасштабним динамо-2, повинен досягати свого максимального значення в сонячних мінімумах. Таким чином, варіації магнітних аномалій дозволяють відокремити мізерні внески двох механізмів маломасштабного динамо у поверхневий магнетизм. У зв’язку з цим набуває актуальності задача виявлення із спостережень маркерів маломасштабного динамо в сонячних глибинах. З огляду на це ми проаналізували літературні дані статистичних досліджень довгих рядів спостережень порушень законів Хейла та Джоя. У роботі [Sokoloff D., Khlystova A., Abramenko V. Mon. Notic. Roy. Astron. Soc. 2015. 451. P. 1522—1527] на основі обробки даних різних каталогів за період 1917—2004 рр. було продемон¬стровано, що відсоток антихейлівських груп плям зростає під час мінімумів сонячних циклів. Це свідчить про функціонування дифу¬зійного маломасштабного турбулентного динамо-2 всередині СКЗ, ефективність якого стає помітною поблизу мінімумів циклів, коли глобальне тороїдальне магнітне поле послаблюється. В результаті нашого аналізу магнітограм активних областей, спостережених поблизу мінімумів 24-го та 25-го сонячних циклів, були виявлені порушники законів Хейла та Джоя, що може свідчити про вплив дифузійного маломасштабного динамо-2 на еволюцію цих областей, оскільки саме це джерело дає найбільш помітний внесок у поверхневий магнетизм поблизу мінімумів циклів.